Димчо Дебелянов. Дихаю собi...

Димчо Дебелянов
Дихаю собі...
П’яницька трагедія


Переклад з болгарської — Любові Цай

Дія І

Сиджу у «Кирчо» сам один,
сиджу без грошей — п’ю на віру.
Під вечора звичайний плин
по площах юрми і ватаги,
столичну негідь бачу сіру...
Сиджу у «Кирчо» сам-один.
Гай-гай! Недільні ці розваги —
то не моє ярмо допіру,
бо інший я зламав аршин...
Я дихаю — і п’ю надміру.

Дія ІІ
 
Я завітав в Курубаглар,
щоб жаль свій випити до краю.
То б’є мороз мене, то жар...
Аж раптом — з шлунку вик плаксивий:
полий цю пазелень, благаю! —
Вулкане мій, Курубаглар!
Кручуся я, мов птах лякливий —
ото не бачили почвар!
Кручуся, дихаю — спадаю...

Дія ІІІ

На чийсь натраплю я поріг
у темну й пізню ніч незрячу —
порожне ліжко постеріг
я, нероздягнений і зморний —
вже сплю! Не руште сон одначе!
Іди вже, друже, за моріг!
І тільки образ ілюзорний —
в моїм минулім він неначе!
Гай-гай! Я юний був. На гріх
снаги своєї не зберіг!
Лежу я, дихаю — і плачу...

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
Дишам си...
Пиянска трагедия
 

Действие І
 
Седя у «Кирчо» сам-сами
и пия си на вересия.
Неделна вечер е — шуми
по улиците и площади
вън столичната голотия...
Седя у «Кирчо» сам-сами.
Уви! Неделните наслади
не са ярем за мойта шия,
която друг ярем сломи...
Седя си, дишам си — и пия.
 
Действие ІІ
 
Без път, без цел в Курубаглар
дошъл съм негли да изстрадам
докрай скръбта си. Мраз и жар
избиват ме... и — вик в стомаха:
полей я таз тревица млада! —
О, нов вулкан в Курубаглар!
Въртя се като птица плаха —
их! Невидяло се макар!
Въртя се, дишам си — и падам...
 
Действие ІІІ
 
До дома някой непознат
по късна презнощ ме довлача —
напипвам празния креват
и лягам морен, несъблечен —
ще спя! Недейте ме закача!
Иди си, братко непознат!
Но ето образа далечен
на мойто минало — във здрача!
Уви! И аз бях горд и млад!
Уви! Пропих се толкоз млад!
Лежа си, дишам си — и плача...

***

Курубаглар — старое название района Софии, сегодня этот район носит имя Лозенец (от турецкого Корубаглар — виноградники в горах).