Як повернутися, коли ти стала маревом,
Шукаю в памяті давно загублені шляхи.
І згадка сполохом засяє наче заревом,
Що в пам'ять закарбованою буде на віки…
Садок у юності мені так пахнув ніжністтю,
Зелені трави і натоптані між яблуні стежки.
А я руками ніжно огортала квіти лілії,
Та цілувала їх, у білосніжні пелюстки…
Стежки здавалося усі ведуть до істини,
І про любов тоді співали нам птахи.
Я памятаю ніч, що пахне матіолою,
Там дарував мені ти в небі всі зірки…
Юностi
© Copyright: Анеля Мей, 2014
Свидетельство о публикации №114112700393
Свидетельство о публикации №114112700393
Рецензии
Хiба може щось бути гарнiше ?!? :
"Стежки здавалося усі ведуть до істини,
І про любов тоді співали нам птахи.
Я памятаю ніч, що пахне матіолою,
Там дарував мені ти в небі всі зірки…"
*
"ніч, що пахне матіолою!"
Дякую, Дякую, Дякую!
Николай Симинисов 21.05.2015 21:39 • Заявить о нарушении
"Стежки здавалося усі ведуть до істини,
І про любов тоді співали нам птахи.
Я памятаю ніч, що пахне матіолою,
Там дарував мені ти в небі всі зірки…"
*
"ніч, що пахне матіолою!"
Дякую, Дякую, Дякую!
Николай Симинисов 21.05.2015 21:39 • Заявить о нарушении