Фамилия. Из Василя Махно, Нью-Йорк

Особенно дотошными и въедливыми в этом вопросе
оказались (и оказываются) интервьюеры:
- А вы - не родственник?..
- А может, всё-таки родственник? Скажите.
Сегодня за это ничего не будет.

Вспоминается мне,как старая библиотекарша
в Тернопольском пединституте в начале восьмидесятых,
когда я заполнял читательский формуляр,
словно ужаленная, переспросила?
- Махно?!!!
Дитё моё! Как ты вообще сюда поступило?..-

Как будто за моей спиной стояли Петлюра, Бандера
и ещё несколько фигур, совсем нежелательных
для советской историографии,
но куда же их деть?

А один редактор "толстого" в то время журнала,
который издавал ЦК ЛКСМУ,посоветовал
подобрать псевдоним,печалясь о том,
что никак не сумеет объяснить там
(и закатил глаза под потолок),
что я - не родственник Нестора Махно,
и таинственно добавил,как будто
пребывали мы с ним в антиправительственном сговоре:
"Вас не напечатает ни один журнал.
Подумайте над этим, молодой человек!"

Что я должен был ему объяснить?
Что совсем не знаю, откуда в селе Дубно
около Лежайска (современная территория Польши)
появилась фамилия Махно и что полсела
писалось: или Махно, или Гоголь.

Вспоминаю в фильме "Хождение по мукам",
что время от времени крутило Центральное телевидение,
появился Нестор Иванович, которого играл Борис Чирков,-
косматый, длинноволосый,с какой-то анархичной расхристанностью   
пел он: "Любо, братцы, любо", всё время пил водку,разговаривал
революционным сленгом и искренне ненавидел коммунистов.
И эту ненависть Чирков сыграл особенно убедительно.
Как это могли проворонить цензура - непонятно.

На следующий день в школе мои одноклассники
оживлённо и громко обсуждали фильм,
неоднозначно кивая в мою сторону.

И хоть я вовсе не был похож на гуляйполевого однофамильца,
всё же его карикатурное изображение
мне было особенно неприятным.

Мои родители расстались, когда было мне пять лет.
С отцом я не общался,
а мама мне по поводу фамилии ничего не объясняла.
Нашу она сменила на фамилию отчима
и не имела с этим никаких хлопот.

Хотел я этого или не хотел, но Нестор Махно
со своим 70-тысячным войском
всюду меня сопровождал:
не всегда побеждая
моих однокурсников-недругов
или вспыльчивых редакторов газет и журналов,
или - потом - настойчивых интервьюеров.

В возрасте 10-ти или 11-ти лет,
когда именно из-за фамилии
побила меня ватага сорвиголов с соседнего дома,
а начал выдумывать истории:
что хорошо было бы, если бы Нестор Иванович
приехал на своей тачанке со всем своим войском
и напугал бы тех лжецов.
Я представлял себе, как они плакали
перед строгим взглядом Махно,
а он, усадив меня рядом с собой на тачанке,-
на зависть им - позволил бы держаться
за холодные ручки пулемёта.
Но он никогда не приезжал.

Время изменилось:
в Украине уважают Нестора Махно -
одни говорят, что это хорошо,
другие - что это плохо -
создавать Товарищество его имени,
создавать музеи, издавать его Воспоминания
и множество беллетристики,изучать анархизм,
его военную тактику и стратегию.

Мои дочери уже не будут, приезжая в Украину
и заполняя таможенные декларации,
неловко краснеть из-за того,что фамилия их
вызовет у кого-нибудь отвращение
или же иезуитский вопросец: "А вы - не..."

Их также будет оберегать Нестор Махно
со своим 70-тысячным войском,
доброжелательно подмигивая,
стоя на площади в Гуляй-Поле 1920 года,
где кони ржут, как иерихонские трубы,
и тростники сабель шелестят,
и какое это имеет значение,
родственники мы или нет.

И если кто-то снова спросит меня:
"А вы случайно не...",
я радостно отошлю его к этому стихотворению,
указав название издания и страницу,
И, возможно, это будет его первая встреча с поэзией,
которой послужит Нестор Иванович...


Прізвище
 особливо дошкульними
у цьому питанні виявлялись
(і виявляються) інтерв’юери

- А ви не родич?
- А може все-таки родич? Скажіть сьогодні за це нічого не буде

Пригадується мені
стара бібліотекарка у педіституті на початку 80-х
коли я заповнював читацький формуляр
вжалена - перепитала:

- Махно?!!! Дитино а як ти вступив сюди?

наче за мною стояли Петлюра Бандера та ще кілька
зовсім небажаних постатей для радянської історіографії
але куди їх подіти

А один редактор “товстого” на той час часопису
який видавало ЦК ЛКСМУ
порадив підібрати псевдонім бідкаючись
що він  ніяк не зможе пояснити там...
(і закотив очі аж під стелю) що я не родич Нестора Махна

і таємниче додав
наче ми перебували із ним у антидержавній змові:

- Вас не надрукує жоден журнал. Подумайте над цим молодий чоловіче

Що я повинен був йому пояснювати
що зовсім не знаю звідки у селі Дубно біля Лєжайська
(сучасна територія Польщі)
з”явилося прізвище Махно
і що півсела писалось:
або Махно або Гоголь

Пригадую у фільмі“Ходіння по муках”
що час від часу крутило Центральне телебачення з’являвся
Нестор Іванович якого грав Борис Чирков – патлатий
з якою анархічною розхристаністю співав “Любо, братцы, любо”
пив увесь час горілку розмовляв
революційним сленґом і щиро ненавидів комуністів.
Власне оцю ненависть Чирков зіграв особливо переконливо
як це проґавили цензори – не зрозуміло

Наступного дня у класі мої однокласники
жваво і голосно обговорювали фільм
неоднозначно киваючи у мій бік

І хоч я зовсім не був схожий на свого гуляйпільського однофамільця –
але його карикатурне зображення
мені особливо було неприємне

Мої батьки розлучилися коли мені було 5 років
З батьком я не спілкувався
А мама ніколи нічого мені не пояснювала стосовно прізвища
Наше вона змінила на прізвище вітчима
і з цим не мала жодних клопотів

Хотів я того чи не хотів але Нестор Іванович Махно
разом із своїм 70-ти тисячним військом
супроводжував мене повсюди:
не завжди перемагаючи
моїх однокласників-недругів
чи полохливих редакторів літературних часописів
чи – згодом - настирливих інтев’юерів

Власне десь у віці 10 чи 11 років
коли мене побила зграйка зірвиголів з сусіднього будинку
саме через прізвище
Я почав вигадувати історії:
що добре було б якби Нестор Іванович
приїхав на своїй тачанці з усім своїм військом
і налякав би тих кривдників
Я уявляв як вони б рюмсали
перед строгим поглядом батька Махна
а він посадивши мене біля себе на тачанці і
- на задрість їм - дозволив би потриматись
за холодні ручки кулемета
Але він ніколи не приїзджав

Часи змінилися:
в Україні шанують Нестора Махна –
одні кажуть що це добре інші –що це погано
створюють Товариства його імені,
відкривають музеї –
повидавли його Спомини і безліч белетристики

вивчають анархізм і його військову тактику та стратеґію

Мої дочки уже не будуть червоніти і ніяковіти
приїхавши до України і заповнюючи митні декларації
що їхнє прізвище у когось викликатиме відразу
чи єзуїтське питання: А ви не...

Їх так само оберігатиме Нестор Махно
із 70-тисячним військом
доброзичливо підмрґуючи

стоячи на майдані у Гуляй-Полі
1920 року

де коні іржуть мов єрихонські труби
і очерети шабель шурхотять

і яке то має значення чи ми родичі чи ні

а якщо хтось знову мене запитає : А ви не...
то я радо відішлю його до цього вірша
вказавши назву видання і сторінку
і можливо це буде його перша зустріч з поезією
і тут Нестор Іванович прислужиться ...