…од віку гадаю, а й досі не знаю,
як треба владнати стосунки з собою?
од вітру шаленого з листям тікаю,
мовчати не хочу, на осліп іти…
то ж ниточку щастя свого сам втрачаю,
не варто б доречи мені буть сліпим!
блукав у вогні я, що спалював душу,
в шуканні надії згубив мрій сліди…
навіяла осінь тривоги розпусту,
залишилось кроки у тиші лічить…
думки не дають нам напевно відпустку,
аби як не треба, потрібно любить…
хто він?.. чи знов бавиться долями, зло?..
хто мчить нас от спалахів видющих снів?
що час унівець зводить, мучить за що?..
ти так не бажала, і я б так не хтів…
не варто...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114112606024
Свидетельство о публикации №114112606024
Рецензии