Вже сотню змінила тисяча,
код у смерті побільшав на нуль...
Крик з грудей, не останній, вискочив
від, пронизливих душу, пуль...
Не остання сльоза у пам'яті,
не остання зміна паролі...
Невже, місце ще є не зайняте,
в Україні, без болю та крові...
Бо вже сотню змінила тисяча,
кров сольоніша стала від сліз
та, ще серце, біль, сіллю не висушив,
у полоні життєвих криз ...
Ще думки, синьо-жовтим маривом,
в горизонті орбіт зійшлися
Й знову, чорно-червоним паливом,
з серця венами розтіклися.
Ще душа свої обрії міряє
там, де болем сочить сукровиця.
Та, до поки до волі ще мрія є--
є до чого душі стремиться!
(ХТ 22.09.2014)
Вже сотню змiнила тисяча
© Copyright: Хт Ксения Тим, 2014
Свидетельство о публикации №114112604376
Свидетельство о публикации №114112604376
Рецензии