Летять один за одним кiлометри,
бiжить по рельсам потяг мiй.
А нам здається, що мiж нами мiлiметри,
i я ще вiдчуваю теплий дотик твiй.
Мiж нами вiдстань велика i жахлива,
то час вiд часу розливаєм океани.
Ти ж знаєш, що я у тебе бешкетлива,
i потiм на вихiднi будуєм разом плани.
Здається, що ти поряд, ти зi мною,
та слiду не залишилося зовсiм.
А я сумую, я так сумую за тобою,
це все так видно в поглядi цiм безголосiм.
Минає тиждень i ми знову двоє,
та нi здалось, це вiдображення лиш мОє.
I сниться вокзал лиш нам обом,
i знов той самИй перон, i той вагон.
Менi потрiбен ти, твоii слова i руки,
Менi потрiбно все, лише окрiм розлуки.
I ще я хочу бути тiльки iз тобою,
але вже кiлометри лишились за спиною.
19.11.2014
Кiлометри
© Copyright: Анастасия Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114112510881
Свидетельство о публикации №114112510881
Рецензии
