Осіння троянда минулого літа
Жбурнула у душу мені пелюстки.
І сонцем осіннім всі роси вже спито,
Печаль навівають пожовклі листки…
Чому ж не могли ми з тобою збагнути,
Що час спопелить синю краплю грози.
Що наші надії всі можуть заснути,
Й залишити слід на щоці від сльози…
О Боже, десь скрипка мелодію грає,
Комусь плеще в берег холодна ріка.
Остання надія – живе, не вмирає,
Й до келиха знову… тремтлива рука…
Засмучена осене, вітром косичена,
Розпач і біль, і печалі, й жалі…
Лист замітає кохання позичене,
Що розтрусив ти по Божій землі…
Про ос нь
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2014
Свидетельство о публикации №114112308500
Свидетельство о публикации №114112308500
Рецензии