За то спасибо, Тёплый Плёс..
1.
* * *
За то спасибо, Тёплый Плёс
под синеокою Полтавой,
что прадед вдоль судьбы шершавой
тащил, с волом на пару, воз.
В тоске не сгинул и в вине
и, чуя крылья за плечами,
не сдался доле. И ночами
молился звёздной вышине...
Спасибо, жизнь, за три восьмых
моей великоросской крови
и пять восьмых моих любовей
из белых мазанок босых,
за поцелуи алых мальв,
укрывших стены рушниками,
за бунчуков казачьих пламя
и чернокосую печаль,
за тишь венков и плавность бус
напевно-чистой мовы дивной,
где сквозь озёрные глубин
белеет Киевская Русь.
1983
2. При дороге
В 33-ем году на икону
положили, младенца, тебя
и у шляха полынному лону
возвратили... Уже не скорбя.
Ибо мать и сестра не вставали,
батьку в глину свезли, за овраг,
и все хаты давно порубали
на баланду костлявых собак.
Положили тебя в придорожье,
в Слобожанской солёной пыли,
чтоб Господь и случайный прохожий
над тобою склониться могли,
чтоб седая душа Украины
над тобой зарыдала на миг,
неповинно казнённому сыну
заглянув в нерассказанный лик…
Небом правишь ли, кривда земная?
Средь степи, в людоедском году,
cмотрит с л е п о Мария н е м а я.
Поднимаю дитя, поднимаю –
и по веку, г л у х о м у, иду...
1987
3.
* * *
Тоді ти вийшов на Майдан.
І ось сьогодні, рік по тому,
і полум*ям, и димом лан
повзе до вікон твого дому.
Здається, ось вже спалахне,
і мариться - нема спасіння.
Але ж в зворотнім вітрі тхне
відвага з гіркотой коріння.
І тут, де прадіди лягли,
щоб залишитися собою,
дай Бог, аби і ми змогли
жертовного дістатись бою.
Примари хижої орди
ще топчут Крим і схили Сходу,
але вже ти - не просто ти.
Ні, - крізь усі земні суди,
крізь всі затьмарені світи, -
ти рух, небесний рух свободи.
2014
Свидетельство о публикации №114112208852