Ти знаєш, що вікна завжди відчинені,
Надія гойдається поміж дверима.
Лише у відзвуках твого імені
Моя утома стає незрима.
Ти мислиш тільки-но сподіваючись,
Що ніч не ранить долонь розгорнутих,
І вже з собою не сперечаючись,
Відчуєш чистих, забутих, втомтених.
Моє мовчання - то лиш промова,
Воно від того, що є про кого,
Від чогось, дійсно, вже дорогого,
Важливо-рідного і нового.
Чим дивувати, якими римами?
Як тобі: всміхнено чи розгорнено?
Лишайся поряд, бо тут відчинено,
Бо тут тобою усе наповнено.
Лишайся поряд
© Copyright: Буц Ольга, 2014
Свидетельство о публикации №114112201018
Свидетельство о публикации №114112201018
Рецензии