Достигай, моя Державо,
колосками в полі.
Не позбавлять тебе волі...
Піднімайся,
щоби знову стати на коліна,
бо ти ще дитина.
Вовки скалять пащі в очі,
рвуть іще живого.
В темряві посеред ночі
виють сам на свого.
Відбивають у святого
до добра бажання.
Всіх: старого і малого
шлють у заслання.
Тягне всіх на гільйотину
можновладний збрід.
Більш немає України:
захід лиш та схід.
То коли ж ви наїстеся,
похотливі рила?
Доки будете патрати
у народу крила?
Ми повернемось вам в груди
кулями зі сталі.
Будете відпочивати,
тільки от на палі.
---
Я люблю свою владу всім серцем,
але хочу зустрітись лицем
з тим, хто платить життями за все це
та грозить недалеким кінцем.
Ми побачимось з вами ще згодом,
неодмінно шляхи нас зведуть...
Не жартуйте ви краще з народом,
бо ми знаємо, що таке лють.
Достигай
© Copyright: Личность Второго Сорта, 2014
Свидетельство о публикации №114112108792
Свидетельство о публикации №114112108792
Рецензии
Да,даже не могу выразить, захватило!Глаза в глаза без страха и сомнений...Поразительно точно, апплодирую!!! Отныне ваш читатель, с уважением, Галина!
Галина Олейникова 2 24.04.2017 08:55 • Заявить о нарушении
Галина Олейникова 2 24.04.2017 08:55 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.