Таинственный мир Ли Чень Дао. Непреклонные...

ЛИ  ЧЕНЬ  ДАО
НЕЗЛАМЛІ (http://www.stihi.ru/2014/11/20/8241)
---------------------------------------------------------
            “Він був кмітливий, любив вчитися
             і не соромився звертатися за порадою
             до нижчих, саме тому його і назвали
             Просвітленим.”
                (Конфуцій “Лунь Юй” 5.15)

Шалений вітер хитав дерева,
Зривав листя з могутніх ясенів,
Шматував пальцекрили кленів,
Пригинав до землі бамбук
У гаю Одкровення над потоком Буття,
Хмари перетворював в місиво,
Трусив стіни дому
Старого вчителя з царства Лу,
Дому, якому судилося
Простояти тисячоліття.
Учні, які зібралися
Цієї вітряної днини,
Години Великої Бурі,
Часу безсезоння,
Коли не могли зрозуміти люди,
Чи вже весна це, чи ще осінь.
А на обличчях учнів сум'яття?
Яке зовсім не личить
Школі Великого Вчителя.
І тоді Ранішенароджений,
Щоб розвіяти цю недоречність
І повернути у душі спокій
Сказав:
“Не зустрічав я
Ще твердих людей та незламних.”
І хтось зауважив:
“Ось Шень Чен.”
Але Вчитель на це заперечив:
“Як може бути він негнучким,
Коли так багато бажає?”


*******************************************************
ЛИ  ЧЕНЬ  ДАО

НЕПРЕКЛОННЫЕ

                “Он был сметливый, любил учиться
                и не стыдился обращаться за советом
                к низшим, поэтому его и назвали
                Просветленным.”
                (Конфуций “Лунь Юй” 5.15)

Безумный ветер деревья качал,
Срывал листья с могучих ясеней
И кромсал пальцекрылья кленов,
Пригибая к земле бамбук
В роще Откровения над рекой Бытия,
Тучи перемалывал в месиво
И тряс стены дома
Старого учителя царства Лу,
А ведь ему было суждено
Простоять тысячелетия.
Ученики были в сборе
В эту ветреную погоду,
В годину Великой Бури,
В пору бессезонья,
Когда не могли уразуметь люди,
Уже весна иль ещё осень.
На лицах учеников смятение?
Это не подобает
Школе Великого Учителя.
И тогда Раньшенарожденный,
Чтоб развеять ту неуместность
И возвратить душе спокойствие,
Сказал:
“А я не встречал
Еще несгибаемых людей.”
И кто-то заметил:
“Вот Шэнь Чен.”
Но Учитель на это возразил:
“Как же можно быть  непреклонным,
Если он так много желает?”