Не приведи лихої долі
за щастя мати в добрий смак
дари голодної неволі –
гнилу картоплю і буряк.
Епоха згину – тридцять третій,
за пеленою пелена...
А найстрашніше – подих смерті,
коли минулася зима.
І наче сонце ніжно гріє,
прозоре небо тішить дні,
але життя холоне, тліє
і тихо гасне уві сні.
Ввібрало небо сльози, муки
і вороння гортанний хор.
Володар чорної розпуки,
селом іде голодний Мор.
Із архіву
Из цикла Голодомор
© Copyright: Олехо, 2014
Свидетельство о публикации №114112103621
Свидетельство о публикации №114112103621
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
