21 листопада
Поле — кольорів жіночої білизни,
крізь небо пробивається промінь
Нескінченно про любов до Вітчизни
революції нестримний гомін
Це мої твої блакитні очі,
їх я бачив уві сні
Я пам'ятаю твої коси дівочі —
пшеницею крізь широкі лани
Це наше небо тепло-синє,
і безкраї зелені степи
Як немовля до матері лине,
линемо ми до своєї землі
Я знаю, з тобою ще побачимось,
може не тут, не на цьому світі
Але пробач! Пробач, пробач мені,
ми лише волі твоєї онуки і діти
Свидетельство о публикации №114112102807