Вiршована iсторiя 2014

(21.01)
Завтра в бій нам по першому снігу...
Шлях вкрапляючи полум'ям-шовком,
Розбивати байдужості кригу.
Хто за долю свою не пішов би?
І нехай тиснуть волю закони,
Не стримають грати заборон,
Ні вогонь, ні військових погони,
Як терпіння мине рубікон.
До останньої миті, на віру
Ми готові б піти. Та за ким?
Обіцянка гірчіша імбиру.
Гедь брехню! Адже ми не ляльки!
Ми бурхливої крові одвічно
Історично кипим до країв.
Ми за правду, за аутентичність!
За найкращі сторінки свої!
Глас нестримний народної зброї,
В єдній мудрості нашая сила!
Гей, правителю, що ж ти накоів?
Та незламні народнії крила!
Відгук ось на жорстокі події -
Сотні тисяч сучасних героїв
Ясним вогнищем світять надіі.
Разом в бій! Він, вона, я з тобою!
Просто так вже ніхто не залишить,
Та не треба громадської крові!
Ми історію власну напишем
Повну істини, світла, любові!
Справедлива слів недоторканність,
Вільнодумная наша держава!
Краще легалізуйте гуманність,
Ніж статті кримінального права!
Мов безмірная віра дитини,
Боротьба за народнеє диво.
Щоб була наша сила єдина!
Щоб була Україна щастлива!

Сьогодення - наш час,
Досить бути "не тим"!
І ніхто окрім нас!
Ну а хто, як не ти?


(27.01)
ЗВІРСТВА, БІЙКИ -
ПОДУРІЛИ НЕНАЧЕ!
ЦЕ - РЕВОЛЮЦІЯ СЕРЦЯ Й МЕТИ!
МИ НЕ ТАКІ:
НАШЕ СЕРЦЕ ГАРЯЧЕ,
РОЗУМ - ХОЛОДНИЙ.
ЄДНАЙМОСЬ БРАТИ!


(30.01)
по спалених шляхах
назад не крокувати.
вже нікуди тікати.
віднині - лиш іти.
тепер не на словах -
бо пізно щось казати,
і вже не час чекати.
стежина - до мети.
нехай вогонь в очах
не припинить палати,
бо віри не зламати.
це світло пронести,
його в собі тримати.
тріумф - або за грати.
наш час перемагати
і ми разом, брати!

зібралися для того
щоб правда назавжди
змогла перемогти
триває досі бій.
не бійся ти нікого,
не вір та не проси,
бо це твої часи,
вся правда - у тобі.


(20.02)
наче сон. ні, здається, ніяк не засну.
край горить, і думки вже кричать.
мої друзі пішли на негласну війну
справедливість і мир захищать.
вибухає, вогнями палає весна,
смуги крові розтоплять сніги,
а тоді, усміхаючись, хіба хто знав,
що майутнєє буде таким?
що протести за кращеє, за резонанс
прогримлять та злетять впереверть?
що запал революцій за волю, за нас
перевернеться в сльози та смерть?
правда - скло, і від неї по дві сторони -
українці - рішучі і злі.
супротивники нині - історій сини,
громадяни одної землі.
переможених чи переможців нема:
серед земляків їх не бува.
по розбитій бруківці відходить зима,
а із нею спливають слова.
міст у попелі, заклик до миру - луна.
та куди вже до мирних ідей
в час, коли на вустах - страшне слово "війна",
коли люди вбивають людей?

я не вірю в закон на чужих язиках,
ви про правду мені не кажіть.
бо єдиная правда - у наших руках,
всі закони - у нашій душі.


(24.02)
ЗНАЮ: НЕ ЗГАСНУТЬ ВІРА, ЗАПАЛ, НАДІЇ.
СОНЯЧНІ ЗМІНИ НЕБО ЗАСВІТЯТЬ ЗРАНКУ.
ЦІНУ І ЗНАЧЕННЯ МАЮТЬ РЕАЛЬНІ ДІЇ,
А НЕ ТІ ПАПЕРОВІЇ ОБІЦЯНКИ.

ЧАС ІНДУКУЄ НАЦІЮ ТА СВІДОМІСТЬ.
В КОЖНІМ - СКАРБНИЦЯ ПРАВДИ, НА ВСІХ ЄДИНА.
БУДЬ-ЯКИЙ ВНЕСОК МАЄ СВОЮ ВАГОМІСТЬ.
МИ ТЕБЕ ВІДБУДУЄМО, УКРАЇНО!



(05.03)
допоки в світі так воно і буде,
бо ж правди нам ніхто не обіцяв.
дурних законів скопища усюди,
та істина єдиная в серцях.
де ж нам шукати правди, світла, волі
на кожную годину у добі?
до чорта ті прогнозування долі -
майбутнє відшукаємо в собі!
життєва правда в одах і в сатирі,
бо в людства спільні цінності одні.
політика нехай кипить в лайні,
а наша правда в єдності та мирі!

***
щирості істин, правді - лише докори;
всесвіт блукає колом в людській брехні.
хочеться в бездоганно прозоре море,
щоб загубити мить в його глибині.


(13.04)
Ну за что они воюют?!
Уважаемые власти,
Не травите нашу юность!
Не крадите наше счастье!
Жаль, история не учит -
В том мы виноваты сами..
Прекратите правду мучить!
Будущее все за нами!

(14.04)
Плачет девочка с желтой ленточкой в волосах,
В голубой океан небес поднимает взгляд.
На экранах большие дядьки берут размах –
Хладнокровно который день о войне твердят.
По приказу чужих рассудков на грани ждут
Сотни жизни достойных и молодых ребят,
А пришедшие к власти дальше спокойно врут
И наводят порядки – рушат тут все подряд;
Обживут кабинет, надумав, начнут отсчет,
Отштампуют под правду жизнь – только правды нет!
Правда искренняя души на слезах течет:
Плачет маленькая за мир, за добро, за свет.
Ее папа сегодня в форме на ночь ушел:
Камуфляж, желто-голубой на погонах знак.
«ты не плач, дочурка, будет все хорошо.» -
и хотел бы поверить сам, что все будет так.
Равнодушные голоса ревут о войне,
И политика взбунтовалась, что б мир крошить.
Эй, ублюдки, а вы подумали обо мне?!
Вы учли тех, кто хочет мира, кто хочет жить?!
Разве можно стереть из мыслей людей века?
Разве можно марать историю в гнусной лжи?
Разве можно построить новое на кусках
Неоправданных жертв, разбивших чужую жизнь?
За единство, за мир, за будущий новый день,
Отдавая себя, бороться народ готов,
Но когда на порыв за свет набегает тень,
Кто ответит тогда, зачем умирать? За что?

Пусть с рассветом к нам свежесть будущего придет,
И свободная правда будет звучать опять.
Независимо, каждый пусть себя обретет.
Страшно, если вдруг человек потерял себя.