Жизнь с украинского

Життя (Віталій Коротич, http://ukrlit.org/korotych_vitalii_oleksiiovych/zhyttia)

Ми розумієм поступово
Дитячі вади й помилки.
В дитинстві вимовлене слово
Ясним стає через роки.
Усе, що ми недовідкрили,
Що нам здалось колись простим, —
Складне…
               Школяркам говорили
Ми вірш про “білих яблунь дим”.
Батьківські залишали хати
Ми, певні в мудрості своїй,
У тім, що вміємо кохати,
Учитись, йти на працю й бій.
Недбало хряскали дверима,
У всьому певні хлопчаки,
Пусті нанизували рими
На кволих віршиках гачки.
Нас вітром часу обдувало
І пилом в очі нам мело.
Нам часом боляче ставало,
Нам часом соромно було.
А ми жили, кохали, вміли,
Вмирали в смертному бою
І поступово розуміли
Всю недосвідченість свою.
Ми розуміли, скільки містить
В собі наснаги рідний дім.
У двадцять п’ять — спеціялісти
І космонавти — в двадцять сім.
І, може, правда саме в тому,
І, може, мудрість в тім жива,
Щоб, забуваючи про втому,
Старі пригадувать слова.
Батьківський дім…
Кохання…
Діти…
Слова, що в серці збереглись…
Це справжнє щастя — розуміти
Усе, промовлене колись.

ЖИЗНЬ (вольный перевод П.Голубкова)

Мы постепенно в суть вникали… 
Ошибки, детские грехи,
Слова, что в детстве изрекали, -
Ясней, когда мы старики.

Всё то, что мы недооткрыли,
Что там казалось нам простым, -
Сложней... Девчонкам говорили
Мы стих про "белых яблонь дым".

Дома родные оставляли, 
Уверен в мудрости – любой -
И в том, что дни любить настали,
Творить, идти на труд, на бой.

Небрежно хлопали дверьми мы,
Уверенные пареньки,
Пустые сплошь низали рифмы
На слабеньких стишков крючки.

Ветра времен нас   обдували,
И пылью нам в глаза  мело.
Порою больно  нам бывало,
Порой и стыдно, как назло.

Любили, жили мы, мужали,
И умирали мы в бою
И постепенно понимали
Всю ту неопытность свою.

Дом отчий – мудрости криница.
Дано в том убедиться всем:
И в двадцать пять - специалисту
И космонавту - в двадцать семь.

И, может, правда в том осталась,
И мудрость, может,  в том жива,
Чтоб, забывая про усталость,
Такие вспоминать слова.

Родимый дом... Любовь... Мать… Дети...
Слова, живущие в сердцах...
И счастье – понимать все эти
Слова, что сказаны в веках.