Осіння троянда минулого літа
Жбурнула у душу мені пелюстки.
І сонцем осіннім всі роси вже спито,
Печаль навівають пожовклі листки…
Чому ж не могли ми з тобою збагнути,
Що час спопелить синю краплю грози.
Що наші надії всі можуть заснути,
Й залишити слід на щоці від сльози…
О Боже, десь скрипка мелодію грає,
Комусь плеще в берег холодна ріка.
Остання надія – живе, не вмирає,
Й до келиха знову… тремтлива рука…
Засмучена осене, вітром косичена,
Розпач і біль, і печалі, й жалі…
Лист замітає кохання позичене,
Що розтрусив ти по Божій землі…
***
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2014
Свидетельство о публикации №114111904706
Свидетельство о публикации №114111904706
Рецензии
Т ак было, так есть и наверно и будет
А д смерти над тупостью нашей ликует
ТЬ ма вновь поглощает дурманом умы
Я вижу в глазах отблеск страшной войны
Н астанет ли мир в этой лаве, о Боже
А время летит, низвергаясь на коже...
Дмитрий Цыганков 19.11.2014 13:44 • Заявить о нарушении
А д смерти над тупостью нашей ликует
ТЬ ма вновь поглощает дурманом умы
Я вижу в глазах отблеск страшной войны
Н астанет ли мир в этой лаве, о Боже
А время летит, низвергаясь на коже...
Дмитрий Цыганков 19.11.2014 13:44 • Заявить о нарушении