А жизнь идёт - На конкурс

Написано по подстрочнику стихотворения Лины Костенко "Життя іде і все без коректур"
на конкурс "Бюро переводов 8" ТМ "Гуси-Лебеди": http://stihi.ru/2014/11/14/5282


А жизнь идёт. И всё без корректур.
И время мчится бешеным галопом.
Давно уж нет маркизы Помпадур
и сотни лет прошли с времён потопа.

Не знаю я, что будет после нас;
Нам это всё равно покажет время.
Без устали за часом гонит час,
а нам, живым, короткий срок отмерян.

Живым оставить надо в жизни след;
спешить, пока они не стали тенью.
Чтоб неба голубого ясный цвет
родную землю видел бы в цветеньи.

Леса не вымирали чтоб, как тур,
слова не истощались бы, как руды.
А жизнь идёт и всё без корректур.
И как напишешь, так оно и будет.

Не бойся прозы жизни чёрных строк,
прозрений - тоже: эти - как лекарства.
И правды горькой выучи урок,
и после грусти ожидай лишь счастья.

Но бойся душу обмануть хитро:
ведь, оступившись, трудно оправдаться.


ОРИГИНАЛ:

Життя іде і все без коректур.
 І час летить, не стишує галопу.
 Давно нема маркізи Помпадур,
 і ми живем уже після потопу.

 Не знаю я, що буде після нас,
 в які природа убереться шати.
 Єдиний, хто не втомлюється, — час.
 А ми живі, нам треба поспішати.

 Зробити щось, лишити по собі,
 а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
 щоб тільки неба очі голубі
 цю землю завжди бачили в цвітінні.

 Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
 щоб ці слова не вичахли, як руди.
 Життя іде і все без коректур,
 і як напишеш, так уже і буде.

 Але не бійся прикрого рядка.
 Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
 Не бійся правди, хоч яка гірка,
 не бійся смутків, хоч вони як ріки.

 Людині бійся душу ошукать,
 бо в цьому схибиш — то уже навіки.