из цикла Время толпы

          БЛУКАННЯ В СОБІ
  (побутове, неполітичне…тим, кому «хата з краю»…)
                «У Истины Святой есть полуночный тать:
                Не вздумай же ему ты… ноги лобызать!»   
                Хосров
«Коли втомлюся, то зніму хомут,
А зараз – НІ! – не треба тої волі!..»
– Та ми ж самі обрали вільний путь,
То чому ж знову падаємо долі?!
                Що скажуть діти?! Адже підростуть,
                Дізнаються, що ми в собі блукаєм…
                – Такими нас до ями швидко спхнуть!
                А що у ямі тій – ми добре знаєм…
«О дайте, дайте злидням ковбаси,
Не нашої, несвіжої, отої,
Що ти гидуєш, «старший брат», і не їси,
Що свиням зроблена, колись, іще в «застої»!
                Нехай буде душа – яка вже є? –
                Затлумлена, а чи законсервована!..
                Ніхто з нас « чухраїнства» не здере,
                Совдепівські ми всі, закомплексовані…
Нехай цвіте Час натовпу – Юрби,
Ми звикли так, і нас не переробиш:
Юрбою ми впірнаємо в гроби.
– Лети, потворо двоголова,
                нас подзьобать…