Осінні хмари гнав безжальний вітер!
Вони стогнали над кривавою війною.
Доносився неначе шепіт звідти, Де був солдат, що пригортав руками зброю.
Йому ввижалося, що це усе у сні…
Що він прокинеться, а поряд його мила.
Він чує її запах, цілує очі мовчазні…
Вона ж торкнеться його вуст несміло…
Та ні… Війна, війна усе забрала!
У руки вклала зброю – автомат.
Його любов війна цинічно вкрала!..
Коли ж ти згинеш, ворог наш і кат?
***
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114111805752
Свидетельство о публикации №114111805752
Рецензии