Как молоды мы были...

         «Оглянись, незнакомый прохожий,
    мне твой взгляд неподкупный знаком…»
                - Н. Добронравов
                - А. Пахмутова

Озирнись, незнайомий прохожий,
погляд твій непідкупний  зведи.
Може, я це, та тільки молодше,
ми взнаємо себе не завжди.

Ніщо на землі не проходить даремно,
і юність, що зникла, довіку безсмертна.
Якими молодими, якими молодими
ми були! Як любили, як вірили собі!

Нас без сміху колись зустрічали
квіти всі на дорогах землі.
Ми за помилки друзів прощали,
лиш пробачити зрад не могли.

Ніщо на землі не проходить даремно,
і юність, що зникла, довіку безсмертна.
Якими молодими, якими молодими
ми були! Як любили, як вірили собі!

Перший тайм ми уже відіграли
й лиш одне зрозуміти змогли, -
щоб тебе на землі не втрачали,
ти себе не втрачай на землі.

Ніщо на землі не проходить даремно,
і юність, що зникла, довіку безсмертна.
Якими молодими, якими молодими
ми були! Як любили, як вірили собі!

В небесах відгоріли зірниці,
і в серцях вже вщухає гроза,
не забути улюблені лиця
й рідні очі – святі образа.

Ніщо на землі не проходить даремно,
і юність, що зникла, довіку безсмертна.
Якими молодими, якими молодими
ми були! Як любили, як вірили собі!