Вальс з Баширом

ти завмерлий, прискіпливий, дратівливий
і з цього приводу, мабуть, теж захочеш посперечатись.
проте я бачу твій погляд - тихий і в’їдливий,
наче хвилина неквапливо розчиняється в загальному часі.

наче ти, як і вона, знаєш скільки тобі відведено,
тому й нікуди не поспішаєш, не тримаєшся за окремих людей.
мабуть, ти і дитиною був таким - грався своїм ведмедиком
не звертаючи уваги на інших дітей.

знав, що виростеш, що дружні обійми тобі колись замінить
жіноче тіло.
розкішне жіноче тіло.
що засипатимеш вільнодумцем в неділю,
а прокидатимешся ледарем в понеділок.

будеш гуляти осінніми парками, здіймаючи опале листя ногами,
ззиватимеш горішками білок.
іноді будеш казати у відповідь випадковій дамі,
що теж її кохаєш.
а сам будеш думати
"чого ти постійно говориш нісенітниці й ніколи не замовкаєш?"

і знаєш, добре що ми разом на цей період.
від самотності люди становляться гіркими як шкірка апельсину.
занедбаними, наче зловісні сусідські подвір’я ,
тихими і болючими, наче післявоєнна Хіросіма

--

Я розумію, іноді не вистачає спогадів, щоб заповнити сверблячу пустку.
іноді хочеться втрати їх назавжди, стати безтурботним, наче дитя.
загубити, впустити з рук, наче обридлу хустку,
щоб випадковий перехожий ніколи її не підняв.