…хто дасть втіху бути самотнім?
незвіданих мрій голоси?..
та може вони просто гості –
мої безкінечні думки?..
чіпляються, душать за горло,
і мучать, і смітять в душі…
не згоден буваю з собою,
не став досі другом я їм…
відновлює пам'ять учора,
непевність дратує усіх…
воюю з не приспаним болем
щоб збулася доля й у сні.
подітися б де від недолі?
я знов повернуся в ті дні,
п’янію де завше од волі,
не плутаю щастя доріг,
іду шляхом власної Долі
в мовчанні іще не сліпім…
сам на сам...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114111701731
Свидетельство о публикации №114111701731
Рецензии