Колись приходив в св тл ноч
Ніс цукерки, квіти і любов
Цілував мої дитячі очі
І приходив літом знов і знов.
Обіймались ми під теплими дощами
І сміялись аж до животів.
Ми жили! Веселі та жадані!
Так прекрасно все було без зайвих слів.
Я писала прозу і вірші.
Ти дав поштовх цьому починанню.
А що я дала тобі?
Щиру пристрасть, та терпке кохання.
Пам'ятаю страх перед тобою
Коли вперше ти мене провів.
І щоб сіла на твої коліна
Якось впевнено нахабно захотів.
Я не сіла... Смішно аж згадати.
Ти пішов, мабуть забув мене.
Але встигла тебе покохати.
Все вернеться, коли рік мине.
Рік минув, і зустріч наша знову
Очі розгорілися вогнем
І пройшли всі сумніви, окови
Нас не роз'єднаєш і мечем.
Та не так все просто як здавалось.
Меч не сила, та характер- все.
І тому ми все ж не повінчались
І тепер позаду все.
Ти прости, що не змогла любити
Із отим всім тяжким тягарем.
Тільки згадка буде мені снити.
Тільки згадка, і ніщо тепер.
7.11.14.
Свидетельство о публикации №114111603943