Пробач
Що лiто спiвоче
У вирiй, мов птах, вiдлiта.
Пробач менi, хлопче.
А вiтер шепоче:
- В минуле нема вороття.
Пробач менi, хлопче,
Що серце не хоче
Спiвати весiльнi пiснi.
Пробач менi, хлопче,
Що в макiв вiночок
Вплелась гiркота самоти.
Пробач мене, хлопче,
За бiль серед ночi,
Що спати тобi не дає.
Пробач мені, хлопче,
Заплакані очі,
Бо краще чомусь не стає.
Свидетельство о публикации №114111612000
Не стояли ми вдвох перед прірвою серед уламків життя
Що про нас солов'ї не співають, і Пушкін про нас не напише
І нам вже ні до чого страждать, що в минуле нема вороття...
Я собі не пробачу усі ті роки, що без глузду прожито
Я собі не пробачу того, що запізно зустрів сам себе
Але ночі мої, як раніше - гроза, та волошки сред жита
Як раніше, під серцем щось тихо шкребе...
Не дає мені спати не біль серед ночі, що майже засохла
А майбутнє, що краще чомусь не стає
Все частіше кажу сам собі: "Ти зроби, або здохни!"
Все частіше чекаю я на "вибачання" твоє :)
Написал от имени вашего "героя". Просто накатило, не обессудьте :)
Добрый Леший 23.06.2018 21:57 Заявить о нарушении
Ксю Кошелева 09.09.2022 22:54 Заявить о нарушении