Небо
Воно палило сивиною скроні,
Вкладало чорні тіні на чоло
І попелом лягло на підвіконні.
До нас вертав старозавітний Бог
І небо падало безжально й красномовно.
Навколо пустка, дим, чортополох,
А душі повернулися у лоно
Небес. Час для молитви й каяття
в буремний рік прошитий вщент війною.
Мов пелюстки Бог обірвав життя,
Надії наші змішуючи з кров'ю.
Свидетельство о публикации №114111507977