Була весела, була щаслива.
Тепер в коробку і без наліпки.
Крихке звичайно, але ж розбите,
Як глек мохіто об стіну влітку.
Інакше буде не з ним. Ніколи.
А з ним змагатися сил не стане.
Він перемеле тебе на попіл,
Розвіє з вітром і піде далі.
Бо він зникає з ранковим сонцем,
Як всі оманливі сподівання,
З млинами битись не зброєносцям,
А Дон Кіхота в тобі немає.
На ґанку жовтня сумна табличка
- У нас не мріяти, не кохати!
(Його чекати погана звичка).
У нас є кава і плед картатий.
Рудим дівчаткам шефиня осінь
Знаходить з джазом радіохвилі,
Самотність й тугу сама приносить
Віддяч віршами, що пригостили.
Жовтневе
© Copyright: Эленка Феечка, 2014
Свидетельство о публикации №114111507943
Свидетельство о публикации №114111507943
Рецензии