Квітню мій, мій хлопче нездійсненний,
Скільки б не проходило століть
Почуття тобою полонені
Не згасали в серці ні на мить.
У старі часи, в чужих країнах,
У незвіданих потоплених світах
Лише тіло сховане в руїнах
А душа вертається мов птах,
З вирію до дому знову й знову
Та й знаходить душі ті самі
Ті, які не потребують слова,
І яким потрібен саме ти.
Чи могла тебе я не впізнати?
Чи могли ми не зустрітись знов?
Безнадійно, попри час, завзято
Я тебе цілую перед сном.
І тоді, коли приходить тиша,
Місяць небом в розпачі іде,
Заколисує, що ти залишив
Мій бузковий нескінченний день.
Квітню мій, мій хлопче кольоровий
Я вар'ятка, вірю у дива,
В чарівні перипетії долі
Що тебе для мене зберегла!
Квiтень
© Copyright: Эленка Феечка, 2014
Свидетельство о публикации №114111507846
Свидетельство о публикации №114111507846
Рецензии