На телефонному рахунку грошей мало,
Тому, якщо відповіси, не дуже надоїм,
Та все-таки насмілився. Зухвало?
Керуюсь давнім правилом простим –
Якщо не йти то й не прийдеш нікуди,
Як не постукаєш у двері, не відкриють,
Сама собою не впаде з очей полуда,
Дощі намочать, а гріхів не змиють.
Про що з тобою говорити маю?
Я й сам не знаю, лиш хотів би знати,
Що є ти і що доля не занадто
Сувора, а, якщо таки діймає,
То не дуже лихо. Я б слухав вічно
Спокійний голос … Що там говорити,
Вже вечір перевдягся тихо ніччю,
Наважитись не зміг знов подзвонити.
Наважитись не змiг знов подзвонити
© Copyright: Петр Коваль, 2014
Свидетельство о публикации №114111308958
Свидетельство о публикации №114111308958
Рецензии