Й доки поети складатимуть свої вірші,
Доки блискучий сніг вкриватиме наші лани,
Я буду писати тобі листи, гострі, як кухонні ножі.
Й ніжні, як перше листя омрієної весни.
Я буду писати тобі про сонце в країхах й містах,
Про янголів-охоронців і давньоіндійських богів,
І танцюватиму сальсу від кожного твого листа,
Який ти мені надіслав, навіть якщо не хотів.
Я буду читати книжки, виривати окремі слова,
Буду складати речення, серйозні або смішні.
І колись вже не зрозумієш, як раніше ти існував
Без дивного листування повного маячні.
Мені вже не стане запалу, мені вже не стане вогню,
Доки цей впертий зв'язок існує у кожному вірші.
Я обов'язково злізу, я вигрібу, я припиню,
Тільки тієї миті, коли зрозумію, навіщо.
й доки поети
© Copyright: Кассандра Римски, 2014
Свидетельство о публикации №114111306440
Свидетельство о публикации №114111306440
Рецензии