Мені здаються всі чужими
Після зустрічі з тобою.
Та боячись, я відштовхнула
Все що зв’язало нас з тобою.
Тебе тоді я не чекала,
Та не втримавшись закохалась
З наївністю вірші читала
І що ти в мене перший…не зізналась…
Якби зізналась – не повірив,
Мабуть на тебе я чекала
Мені всі почуття довірив
Та я в час зустрічі злякалась.
Злякалась труднощів напевно,
Злякалась що я не для тебе,
Заплющів очі я втікала
Напевно,все ж таки від себе.
Куди я бігла? Я не знаю…
Та і який вже сенс у цьому,
Що ти пробачиш не чекаю
Вночі долаю в душі втому.
Сьогодні ж я тебе вітаю
І з пляшкою вина напроти
Твій день народження стрічаю
По цей бік монітора, з твоїм фото.
Не бійся, заважать не буду
І лізти у життя і душу,
Але тебе я не забуду,
А ти забудеш божевільну дуру.
Пробач
© Copyright: Кэтрин Фокс, 2014
Свидетельство о публикации №114111208984
Свидетельство о публикации №114111208984
Рецензии