катуе бiль серце...
…в обшарпанім небі від вибухів хмар
лишилось блукати безтямно кохання…
там досі забутий і я спочивав,
допоки з тобою не стрівся очами…
світ дихав вогненно палаючим сонцем,
то ж сни не розвіяли думи про нас!..
була певність в завтра до болю знайоме
побита дорога чужими думками,
і зорі на щастя не падають більш,
бо віри у завтра нам не вистачає
на душі тінь смутку упала – болить,
вчорашньої мрії раптово шал згас,
але не втопає у болю минуле,
щоразу у пам'ять вертаючи нас…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114111201833
Свидетельство о публикации №114111201833
Рецензии