Неугомонный пешеход. Любовь Постникова

От нас неугомонный чудесный пешеход
Отправится под осень в нелёгкий свой поход.
Ты слышал этот голос, слыхал как он орёт,
Пол-лета тараторит у речек и болот.

Дерёт задорно "песню" и в ночь, и с утрева,
Не соловей, конечно, и даже не сова.
А малышня дивится: когда ж ты, птаха, спишь?
Не отдыхает птица, молчит сухой камыш.

До Африки он пешим топочет по земле,
Препятствий там не меньше, чем влёт, поверьте мне.
Размером с перепёлку, но как припустит вскачь!
Стрелой в траве несётся наш серенький деркач.

____________________

Оригинал: http://www.stihi.ru/2014/08/17/3991

Живе у нас чудовий, невтомний пiшохiд
Любовь Постникова

Живе у нас чудовий, невтомний пішохід,
відправиться під осінь у довгий він похід.
Ви чули його голос, ви чули його крик,
улітку він горлає серед річок, боліт.

"Дере" завзято пісню удень і кожну ніч,
ні соловей ця птиця і, навіть, і не сич.
Дивуються малята: - Коли ж ти, пташко, спиш?
Коли кричить постійно, мовчить сухий камиш.

До Африки він пішки мандрує по землі,
долає перешкоди, повірте, немалі.
Завбільшки з перепілку, так може це циркач,
Ні, пташка ця сіренька і звуть її - деркач.