Вночі трамваї дзвонять голосніше.
Дзвінки відлунням линуть у пітьмі.
Це все сприймаємо не так ми, як раніше,
Коли були маленькими дітьми.
Тоді, в дитинстві, все було інакше.
Тоді, в дитинстві, не було проблем.
А зараз ми красу не помічаєм,
Коли осіннім маревом ідем.
Нас оточують проблеми і турботи.
Нас гнітять тривоги і думки.
Ходимо у пошуках роботи.
В марноті кружляєм, мов круки.
Вся увага – лише на прилавки.
Летимо, не знаючі куди.
Біжимо в крамниці і у лавки.
Люди! Так не довго до біди.
Люди! Я благаю: схаменіться!
Не втрачайте потяг до краси.
Хоч на мить у гонці зупиніться
І помітьте в крапельці роси
Цілий світ, простий і дивовижний.
Ви почуєте дзвінкий пташиний спів.
І від цього станете добріші.
Скажете багато теплих слів.
Ви побачите, що сонце яскравіше.
І хмарини білі в даль пливуть.
І трамваї дзвонять голосніше,
Вирушаючи у дивовижну путь.
Вноч трамва дзвонять голосн ше
© Copyright: Андрей Шевчук 3, 2014
Свидетельство о публикации №114111008221
Свидетельство о публикации №114111008221
Рецензии