Я так лякаюсь, коли все зникає.
Я думала, тебе ніколи не побачу.
А свої мрії поховаю я у сні,
Де зради я твоєї не пробачу.
Я залишилася, напевно, люттю тою,
Що твої руки так стискали моє горло.
А ти, неначе, той безкрилий ангел
Мене рятуєш своєю німотою.
Чи зникли ми? Чи зникло наше все?
Змінились ми чи стали чимось іншим?
Не знаю я, покаже тільки час,
Але моє кохання буде вічним.
Я хочу чогось справжнього с тобою,
Того, що пишуть так багато в книгах .
Нехай це буде трохи божевільно,
Але моє повинно залишитися зі мною.
Ти вибач, що сумна сьогодні.
Можливо, я вже трішечки померла.
Але надіюсь, посміхаючись до тебе,
Ми повернемо втрачені ці дні.
Я знову відчуваю свою душу
І серце, що так сильно б`є думками.
Я знову загубити тебе мушу,
Щоб відчувати відстань цю роками.
***
© Copyright: Чарли Марс, 2014
Свидетельство о публикации №114111007167
Свидетельство о публикации №114111007167
Рецензии
