Знову десь проводжу новий день,
прокидаюсь не в своїй кiмнатi,
знову мене тягне до людей,
шукаю я притулок в чужiй хатi.
Посмiшка, компанiя та смiх,
вечiр, що iлюзiєю зветься,
ранок вже приходить на порiг,
невже це все менi здається?.
З серця я чую голос сумний,
слова, якi не сказати нiкому,
Ховаюсь за смiхом, та немає вже сил.
"Боже! Як же я хочу додому!"
Додому
© Copyright: Матвиенко Анастасия, 2014
Свидетельство о публикации №114111006791
Свидетельство о публикации №114111006791
Рецензии