***

Я бачу образ все ще твій,
Веселий й трішечки сумний,
Твої ласкаві карі очі,
Які лишали сну щоночі.
Але тебе уже нема
І в сердці мому лиш зима.
Я п'ю вино, червону кров,
Можливо це уб'є любов?
Чому так сумно зара й тяжко,
Чому на серці дуже важко?
Чому у цю скрутну хвилину,
У цю тяжку похмуру днину
Лишив мене, таку невинну?
У цьому світі я загину!
Я не забуду ту розмову,
Коли сказав по телефону
Про те, що все тобі набридло,
Стосунки наші - остогидло!
Коханий мій, що зараз робиш?
І з ким, і де ти зараз ходиш?
Напевно, з друзями, веселий,
Давно забув уже про мене.
А я сиджу в кутку і плачу.
Як тяжко... Зараз душу втрачу.
Невже ти можеш веселитись,
Коли я хочу лиш молитись?
Про те, щоб ми любов не вбили,
Щоби гріху не наробили.
Я сподіваюся на краще,
Але на серці тяжче й тяжче.
А легше стане, як прийдеш,
Мене обнімеш і вкрадеш.
Туди де серце вже не плаче,
Душа сади рожеві баче.
туди, де тільки вдвох ми будем,
Про біль і сум де ми забудем.

                ?.10.2006г - 30.04.2007г