Октябрьский вечер... Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/10/17/7811


У плута-октября облиты плечи
Сияньем охры: знает солнце код…
Иду я в поле, где блуждает вечер
Так тихо, словно постаревший кот…

Там, на ветру, печальней Лорелеи*
Мелодии напуганных цикад.
Ломтями понадрезанными млеет
Мастика пашни – чёрный шоколад.

А вдоль дороги икебана вянет –
Под осень пересохли бурьяны.
Последний лучик – блёсткою медвяной –
Вот-вот погаснет – только раз дыхни.

И где-то там, вдали, за окоёмцем,
Где синь-речушка  в Божий край течёт,
Из пепла затухающего солнца
Спасает звёзды месяц рогачом.
 

*Лорелея Рубинштейн(1860-1900) -
поэтесса, "русская Сафо", символ
тоски, печали, меланхолии...
Фото автора


Оригинал:


Розвихрена жовтнева колотнеча
В охристе сяйво прибирає світ…
Іду у поле, де блукає вечір
Тихенько, ніби постарілий кіт…

На вітрові сумує ностальгія
Під музику натомлених цикад.
І скибами порізаними мліє
Мастка рілля – загуслий шоколад.

А повз дороги - сонна ікебана –
На осінь пересохлі бур’яни…
Останній промінь – блискітка медвяна –
Ось-ось погасне – тільки раз дмухни

І десь у тій заобрійній сторонці,
Де синя річка в Божий край тече,
З багаття затухаючого сонця
Виймає зорі місяць рогачем.