М1сяць ц1луе мою непок1рну н1ч

Сонце цілує оцю непокірну днину,
І промінь, безпечно, спускає  мені до ніг:
Він не зігріє в цей холод, проте не кине.
Вечір зимовий гасне… Приходить ніч.
Зірка в безсонні ходить поміж степами,
Шукає бездомних, безстрашних, але сумних…
Безпомічно падає… Вітер її шукає…
Проте не знаходить… Здіймається заметіль.
Хочеш, не хочеш… Сьогодні – це так прекрасно!
Це неповторне… Назавжди залишить слід!
Я Вам дарую свою веселкову казку…
Місяць цілує мою непокірну ніч.
05.12.13   


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →