Димчо Дебелянов. Немов до Бога грiзна сила...

Димчо Дебелянов
Немов до Бога грізна сила...


Переклад з болгарської — Любові Цай
             

Немов до Бога грізна сила
за те, що мстивий і лихий, —
так вечір опускає крила 
на виноград скорботний мій.

Тихенько ходять чорні тіні,
а з ними й я серед журби,
час підсумки складати нині —
і покаяння, і ганьби.
 
Де зелені препишне вбрання,
де грона, сонця повні всмак?
Ах, марне все моє старання,
і мрії марні всі відтак!

Де б серцю лихо перебути,
тепло останнє де, хто зна?
— Там десь гуркоче буря люта
і в пітьмі стереже — Вона!..

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
Като безумна та закана


Като безумната закана
на Бог злопаметен, злорад,
крила отпуща вечер ранна
над моя скръбен виноград.
 
Пристъпят мълком сенки строги
и с тях пристъпя странно сам
часът на черните итоги —
на разкаяние и срам…
 
Де мойта свежа, росна зелен,
де грозда, в късен зной налян? —
Ах, моят труд бе труд безцелен
и блян безплоден — моят блян!
 
И де сега сърце да скрия,
де сетен плам да приютя?
— Далече тътне лиха сприя
и дебне в мрака, дебне — Тя!…