у мовчазному вiдлуннi...
…сліпуче сонце з’єднує мовчазний погляд із підсвідомістю – світом уяв…
розірвані тіні плутаються між світами у пошуку нас, вони відрізняються відтінками
нестерпного бажання зустрітися з нами, як і ми: торкаються долі, і гадають на Долю,
на щастя, іноді оберігаючи і розважуючи на терезах роздумів кожну мить, на пісчинку…
крізь втрачений шлях до себе у часі перевтілень лечу подумки далі спостерігаючи життя,
усю чарівність рухливих змін буття і жах смерті на наших обличчях
такий знайомий біль у розплющених очах свідомості перед Всесвітом…
йду подумки за край обрію мрій, де більше ніщо, і ніхто не заступить Путі!..
а що там, далі Сонця за порожнім і тихим відлунням?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114110910430
Свидетельство о публикации №114110910430
Рецензии