в останньому ковтку
сплелись дві дивні вічності
повітря і вода
дві надважливі краності.
для чого це життя,
якщо немає першого?
як чути запах слів
прозорий і довершений?
як жити без води
пливти, як, без довіри?
я йду тепер туди,
де не шукають міри.
відчути фібрами душі
всі потаємні пОтяги
читать тихесенько вірші,
без звуків, як без одягу.
як жити без зірок?
без мрій як засинати?
зробить один лиш крок,
щоб все життя пізнати.
натиснути на час,
щомиті зупиняти,
тепер усе для нас,
не треба більш втікати.
***
© Copyright: Марта Пройслер, 2014
Свидетельство о публикации №114110810472
Свидетельство о публикации №114110810472
Рецензии
