Шкода, що я

Шкода, що я не граю на гітарі.
Довірив їй тоді б свої думки.
І почали б чарівні, ніжні струни,
Співать пісні від дотику руки.
Шкода, що я не граю на гітарі.
Шкода, що я не вмію малювати.
Не володію пензлем досконало.
А інколи так хочу передати
Паперу, що серденько підказало.
Шкода, що я не вмію малювати.
Шкода, що я літаю лиш у снах.
А у житті я до землі прикутий.
Як хочеться в блакитних небесах
Від сірості світ за очі гайнути.
Шкода, що я літаю лиш у снах.
Шкода так марно втраченого часу,
Безглуздих слів, даремних обіцянок.
Я не тому моливсь іконостасу.
І результат – тяжкий похмільний ранок.
Шкода так марно втраченого часу.
Шкода, що знов не те я затіваю.
І нікому щось путнє підказати.
А десь пташки так весело співають.
І цю красу не в змозі передати.
Шкода, що знов не те я затіваю.
Шкода, що вже нічого не повернеш.
Але не треба гірко сумувати.
Є мить в житті, як до грудей пригорнеш
Свою кохану. І почнеш співати.
Шкода, що я не граю на гітарі…