Знову надихає осінь –
Лірикою повнить душу,
Сонцем золотить волосся,
Уповільнює час слушно.
Заспокоює невпинно
Філософією вітру,
Пробачає нам провину,
Що жалкуємо за літом.
І доводить листопадом,
Що у снах є теж потреба,
Хоч неспішно, але радо
Наближає зиму з неба.
Знову надихае осiнь
© Copyright: Оксана Вершинина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114110706827
Свидетельство о публикации №114110706827
Рецензии