А він мене не залишає,
Він від душі щиро кохає.
Він любить і веселу, й сумну.
Обожнюю, коли будить зі сну.
Його голос знеболює рани,
А очі - два бездонні океани.
В них я безмовно потопаю,
Дивилася б без кінця і без краю.
Я люблю його з шаленою силою.
Хоч буваю то злою, то милою.
Я закохоюся в нього знову і знову,
І вірю кожному сказаному слову.
З думками про нього я засинаю,
З його образом очі відкриваю.
Я люблю з ним мовчати й сміятись,
Хочу для нього лише відкриватись.
Я люблю його сильні обійми
І навіть наші з ним маленькі війни.
Я знаю, він не відпустить мою руку
І прожене цю кілометрову розлуку.
Я інших як він напевно не знаю.
Я інших за ним тепер не помічаю.
Зійшовся клином весь мій світ
Знаю буде щасливим наш політ.
Я люблю його
© Copyright: Инна Койнаш, 2014
Свидетельство о публикации №114110702616
Свидетельство о публикации №114110702616
Рецензии