364. Перевод стихов Ларисы Бушкиной

                Лариса Бушкина.

  Мне много лет - ровесница Победы,
  но помню горе и людские беды
  и Севастополь выжженый в руинах...
  А сколько подорвавшихся на минах!
  А лица женщин, ждущих почтальона
  и вдовья безысходность, боль и стоны.

  Я кланяюсь тебе, страны солдату,
  кто потерял в войне отца и брата,
  кто прошагал лихие километры
  через жару, снега, дожди и ветры
  через четыре трудных, страшных года...
  Я кланяюсь ото всего народа.

  И... заалело над Рейхстагом знамя!..
  В душе солдата ликовало пламя.
  "УРА" летело над чужой землёю, 
  а в мыслях - встреча с матерью родною.
  Она ждала и день, и ночь все годы,
  превозмогая тяготы, невзгоды.

  Повергли ниц фашистов у Рейхстага,
  но пал солдат, сжимая древко стяга.
  Мир замер пред величием героя,
  кто выходил всегда живым из боя
  и верил, что над хрупкою землёю
  никто не станет угрожать войною.

  Мать-Родина, гордись солдатом-сыном,
  а наша память - свята, нерушима.


                Перевод Игоря Ярина.


  Мої роки... Я родом з Перемоги
  та пам"ятаю вогняні дороги
  і Севастопіль спалений в руїнах,
  і ті ворожі смертоносні міни,
  й жінок, чекаючих на поштаря,
  і вдів, яких поутрішня зоря
  чекала для трудів. То звісно Богу.

  Я земно поклонюсь тобі, солдате,
  Ти втратив на війні і батька й брата,
  та все ж пройшов лихії кілометри
  через жару, сніги назустріч смерті,
  крізь плин років вогняних та страшних.
  Тобі і шана і низький уклін до ніг.

  Вже над Рейхстагом розвівався прапор,
  салюти небо завзяли строкато,
  "УРА" летіло хвилею над світом...
  А подумки вже вдома... Жінка, діти...
  Вона ж чекала вдень, вночі всі роки
  і очі прогляділа на дороги.

  І пали ниц фашисти під Рейхстагом.
  Та до кінця доніс той воїн стяга...
  Завмер весь світ пред величчю героя...
  Він стільки раз живим виходив з бою
  і вірив, що оце уже в останнє,
  і на землі на грішній мир настане...

  Пишайся сином, Батьківщино-мати,
  це він наблизив Перемоги свято.