бабине лiто
й чутно як гiрчить
полин у лузi
й щемко пришиває
тонкою повутиною
те лiто, що вмирає -
свiтлини пам'ятi,
як спомин,
що не спить...
жовтiє листя вiт
в мереживi лiсiв,
в багряних вишиванках
горить таке багаття! -
недовгий їхній вік
осіннього розп'яття...
й туман в долинах
з жалю посивів...
прощальне те тепло -
щемка остання мить
в дарунках щедрих
бабиного літа
і павутинням
небо все ушите -
на арфах тих
вітрами Бог бринить...
Свидетельство о публикации №114110610321