Дощик ллється,
Сонечко сміється,
Травка покривається росою,
А за нею хлопець чорноусий на добрячому коні.
- Куди шлях тримаєш ти? Чи не туди,куди і я мандрую? -він вирішив спитати.
- Ні, нам з тобою разом не піти,
Тому що ти козак, а я проста дівчина.
- То все ж таки,куди ти поспішаєш, о дівчина кохана?
- Іду пшеницю жати.
- Прощавай мій любий козаченьку,
На свому шляху ще зустрінеш ти гарненьку
Тож і забудеш ти мене.
- Ні, дівчино! Тебе я завжди буду памятати і викуплю тебе у пана.
Тож до побачення,моя кохана!
стор я я про козака та просту д вчину!
© Copyright: Анна Берулько, 2014
Свидетельство о публикации №114110508937
Свидетельство о публикации №114110508937
Рецензии