Слова... 2

                ***
    життя – до краю життя!

Б’ють  припливами в скроні мені
Хвилі осени мого  кохання!
Несміливість згорає в огні
Між  самотністю і… – жаданням…
                ***

    то чому знову: «бути?.. чи не бути?»

Знову ми стоїмо на розгіллі  двобою,
Долю  кинуто на ці шальки терезів.
Крок  ступити назустріч безсилі обоє –
І кохання згаса в передвісті грози…
                ***
    усміхайся всім наперекір

Ти зігрій моє серце міцними обіймами,
Незважаючи  на  пересуди  людців,
І занозу зловтіхи  у  недругів  виймемо,
Щоб  усмішка  цвіла  на  твоєму  лиці!
                ***
    подячне. патетичне

«О Батьку Тарасе, без слова Твого,
Що серце і совість  гартує,
Моє би не сталось, мого б не було, –
Хай кожен мій ворог це чує!»
                ***
    без розпачу… в надії

Терпіння стачає, терпіння навчає:
Боротись в неволі, на волі – не скніти!
Усі вороги наші певно сконають,
Бо їх роз’їдають пожадности хіті!
                ***
   …щоб не забути нам!

…компрачикоси – плем’я  навіжених!
без сорому,  духовнії потвори,
що власний рід понищили дощенту:
большевики… тартари… крадуністи…
                ***
   в передчутті?.. з «еволюцією» вас!

– Кравчуки  робили  з  вас кравчукчів,
кучми  охрестили  вас  в  кучмеків,
виведе  нездара – імпотентів…
а наступний – зростить яничарів!
                ***
   вже не здогнать  теперішнього світу

Тримаю ще совість на чаті буття,
фіксуючи голос радарів-нервів…
До мозку приєднані тисячі серверів
з болю..  із пам’яті… із небуття…
                (на краю життя. осінь 2003р)

                ***
Просто жити і тліти – ніколи не зможу,
бо кожен мій день – то дар вищий, дар божий!
За крихту, за волі ковток боротьба.
Я вдячний тобі за це, Доля-Судьба!
                (на  краю…)   2003, вересень…
                ***