Ви лиш погляньте в мої очі,
Й скажіть, що України вже нема.
Я засміюся навіть серед ночі,
І відповім, що Україна є, бо є і я.
Я в Україні народилась,
І в мові рідній проросла,
В культурі нації сповилась,
І українкою себе знайшла.
Люблю я борщ, галушки, сало,
І вишитий рушник у мене є.
Читати "Кобзаря" - традицією стало,
Й червоная калина під вікном росте.
І мова України - солов'їна,
Не зрівниться із русским языком.
Я впевнено скажу, що Україна є єдина,
Не розіб'ють її ні словом, ні рушницею, ні молотком.
Я Батьківщину не стомлюся захищати,
І сумнівів тут вже нема.
Кричу, кричала й буду я кричати,
Що Україна є і ще жива!
Украiна ще жива!
© Copyright: Мила Смерека, 2014
Свидетельство о публикации №114110408340
Свидетельство о публикации №114110408340
Рецензии