Днi чуднi
стріляє тиша по мені,
і ні за цапову я душу
чомусь сьогодні гинуть мушу.
Ця мертва тиша, як ріка,
шукать де всує маяка,
вона немов навіки згусла –
замулені життєві русла.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
У псевдотихий нині час
я відчуваю ніби глас,
мов вопіющого в пустині, –
то голос мій у нашій днині.
Свидетельство о публикации №114110400620
Надия Позняк 21.11.2014 01:22 Заявить о нарушении